ТЕМА 9.3.  Знос та амортизація основних фондів

Основні терміни та поняття: прямолінійний метод; метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний метод; виробничий метод.

  Основні засоби підприємства, беручи участь в процесі виробництва, поступово зношуються. Знос – це втрата основними засобами фізичних якостей або втрата техніко-економічних якостей, а внаслідок цього і вартості.

Оскільки основні засоби зношуються поступово, необхідно забезпечити накопичення коштів, які необхідні для капітального ремонту експлуатованих основних засобів та відтворення кінцево зношених. Таке накопичення забезпечується шляхом включення в собівартість продукції, робіт, послуг сум відрахувань, які називаються амортизаційними.

Розмір щорічного зношування основних засобів залежить від виду, строку та інтенсивності використання, своєчасності та доброякісності їх ремонту та росту технічного прогресу в цілому.

Амортизованою вартістю основних засобів є первісна вартість основних засобів або переоцінена вартість, зменшена на ліквідаційну вартість. Об’єктом амортизації є основні засоби, що мають обмежений строк корисної експлуатації. Земля, наприклад, строк корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, впродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з врахуванням таких чинників:

· очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

· очікуваного фізичного зносу;

· морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

· правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта.

Оскільки строк корисної експлуатації об’єкта визначають виходячи з корисності об’єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Отже, строк експлуатації відображає наміри керівництва підприємства щодо використання певного об’єкта основних засобів з врахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації.

Відповідно до П(С)БО 7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням різних  методів, а саме:

· прямолінійного (прямолінійного списання);

· зменшення залишкової вартості (зменшення залишку);

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивного (суми чисел років);

· виробничого (метод сум одиниць продукції).

Запропоновані методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

1) методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться  прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

2) метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Прямолінійний метод.

Цей метод нарахування амортизації є найпоширенішим. При використанні прямолінійного методу вартість об’єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається  діленням амортизовуваної вартості на очікуваний термін використання об’єкта основних засобів:

  А = (Пв – Лв) / Т,   (1) 

 

Де  А – сума річної амортизації, грн.;

   Пв – первісна вартість основних засобів;

  Лв – ліквідаційна вартість основних засобів;

Т – корисний строк експлуатації об’экта основних засобів.

Метод прямолінійного списання, як правило, використовується стосовно об’єктів основних засобів, стан яких “залежить” виключно від терміну корисного використання і не піддається впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, належать будівлі, споруди, меблі тощо.

Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки. Так, перевагами цього методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зі ставність собівартості продукції з доходом від її реалізації.

Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації їх та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Метод зменшення залишкової вартості.

Суть цього методу  полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на норму річної амортизації:

  А = Зв * На,   (2)

 

Де А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Зв – залишкова вартість  об’єкта основних засобів;

  На – річна норма амортизації.

Норму річної амортизації  підприємство визначає самостійно за такою формулою:

  ,   (3)

 

Де На – річна норма амортизації;

  Вл – ліквідаційна вартість об’єктами основних засобів, що визначається підприємством самостійно;

  Вп – первісна вартість об’єкта основних засобів;

   N – термін корисного використання основних засобів.

У перший рік експлуатації об’єкта основних засобів (його введено в експлуатацію протягом одного року) базою для нарахування амортизації такого об’єкта буде його первісна вартість.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизовуваного об’єкта основних засобів. Інакше об’єкт основних засобів буде повністю “замортизовано” протягом одного року. Це випливає з формули розрахунку норми амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Цей метод є різновидом зменшення залишкової вартості. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається виходячи із залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування  амортизації щодо введених протягом року об’єктів і подвійної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об’єкта. Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. Цей метод нарахування амортизації, а саме розрахунок норми річної амортизації, не передбачає обов’язкової “наявності” ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. При цьому додержується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується так, щоб залишкова вартість об’єкта наприкінці періоду його експлуатації була не меншою, ніж ліквідаційна вартість.

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як добуток амортизовуваної вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об’єкта основних засобів, на суму числень років його корисного використання.

Сума чисел – це результат підсумовування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився (на початок звітного року), до суми чисел років.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року множать на різницю між первісною вартістю об’єкта і його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизовану вартість:

   А = На * (Вл : Вп),    (4) 

  

Якщо термін експлуатації об’єкта досить тривалий, суму чисел років визначають за формулою кумулятивного числа:

  ((N + 1) * N) :2,   (5)

Де N – термін корисного використання об’єкта основних засобів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що методи зменшення залишкової вартості, а також кумулятивний метод визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється тим:

1) найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни амортизовуваного об’єкта у випадку його морального старіння та інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об’єктів, які припадають на останні роки їх використання без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується.

Виробничий метод.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного виробітку об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиниця виробленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах тощо).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг)  і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється як співвідношення амортизовуваної вартості об’єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт, послу) за весь термін корисного використання такого об’єкту основних засобів. Як вже зазначалось, амортизовуваною вартість об’єкта основних засобів є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цим методом можна розрахувати за формулою:

  На = (Вп – Вл) / Ов, (6)

Де На – норма амортизації;

Вп – первісна вартість основних засобів;

Вл – ліквідаційна вартість основних засобів;

Ов – розрахунковий обсяг виробництва.

Застосування виробничого методу  нарахування амортизації має істотний недолік – у деяких випадках важко визначити виробіток окремих об’єктів основних засобів.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів.

2. Дайте характеристику методу зменшення залишкової вартості основних засобів.

3. Охарактеризуйте метод прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів.

4. Які особливості кумулятивного методу нарахування амортизації основних засобів підприємства?

5. Охарактеризуйте виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.